
Увы! Разве не удивительно, что глупый материалист не обращает внимания на такую огромную опасность, как надвигающаяся смерть? Он знает, что смерть придет наверняка, и все же не придает этому значени...

Понимание, принимающее безверие за веру, а веру за безверие, находящееся под покровом иллюзии и тьмы, всегда устремленное в ложном направлении, о Партха, находится в гуне невежества.
КОММЕНТАРИЙ: Р...

Давно искали как это сделать??? Не имея ни условий, ни специальной печки для настоящего армянского лаваша? Надеюсь, Вы наконец-то нашли то, что искали, ведь сделать армянский лаваш быстро и в домашн...

Последствия исповедания ложных вер
Жизнь наша стала дурной, даже хуже языческой, оттого, что вместо истинной веры у нас есть только ложная вера, обман веры.
Служители церквей всех исповеданий, в особе...

Не важно какое положение вы занимаете. Вы можете быть брахманом. Вы можете быть кшатрием или шудрой. У вас есть определенная обязанность. И это всё. И в соответствии с этим вы будете считаться брахм...

Место действия [тело], исполнитель, органы чувств, разнообразные усилия и, наконец, Сверхдуша - все это пять составляющих любого поступка.
КОММЕНТAРИЙ: Слово адхиштханам относится к телу. Душа, нах...

Вам нравится Швета Двипа? Проявите Ваши творческие способности и помогите сделать этот сайт ещё интереснее! Вливайтесь в дружелюбную команду, которая занимается служением в этом проекте.
Швета Двип...

Комментарии
Sonnet 66 By William Shakespeare.
Tir’d with all these! For restful death I cry,
As to behold Desert a beggar born,
And needy Nothing trimm’d in jollity,
And purest Faith unhappily forsworn,
And gilded Honour shamefully misplac’d,
And meiden virtue rudely strumpeted,
And right Perfection wrongfully disgraced,
And Strength by limping Sway disabled,
And Art made tongue-tide by Authority,
And Folly( doctor-like) controlling skill,
And simple Truth miscall’d Simplicity,
And captive Good attending captain ill:
Tired with all these, from these would I be gone,
Save that, to die, I leave my love alone.
Сонет 66
Стомившися, вже смерті я благаю,
Бо скрізь нікчемність в роскоші сама,
І в злиднях честь доходить до одчаю,
І чистій вірності шляхів нема,
І силу неміч забива в кайдани,
І честь дівоча втоптана у бруд,
І почесті не тим, хто гідний шани,
І досконалості ганебний суд,
І злу - добро поставлене в служниці,
І владою уярмлені митці,
І істину вважають за дурниці,
І гине хист в недоума руці;
Стомившись тим, спокою прагну я,
Та вмерти не дає любов моя.
Дмитро Паламарчук